Хотя движение протеста сумских студентов является не политической акцией, а гражданским движением за свои права, и никак не связано с В.Ющенко как кандидатом в президенты, мы тем более считаем своим долгом заявить о своей солидарности и поддерджке студентов Сум. Больше об этих смельчаках ты можешь прочитать на:
http://www.sumy-bespredel.info
Ниже подается статья в "Украинской правде" о причинах начала студенческих протестов (подается на языке оригинала).



Нет "совокуплению" вузов! Сумские студенты отправляются походом на Киев
Павел Солодько, для УП , 30.07.2004

Суми – надзвичайно красиве місто, особливо на берегах Псла і в центрі. Враження псують безкінечні ремонти – обабіч тротуарів з плитки а-ля Омельченко наляпано цементу, за яскраво пофарбованими фасадами центральної вулиці Соборної ховаються внутрішні двори з вибитими шибками і стінами, а реконструкція Червоної площі триває вже понад 700 днів.

І от якщо пройти згаданою вулицею в бік згаданої площі, то за старовинним Спасо-Преображенським собором буде скверик. В його глибині – Академія банківської справи, перед ним ліворуч – передвиборчий пікет під прапором "Так!", праворуч – такий самий пікет під плакатом "Я", посередині скверу – насуплений бронзовий Кобзар. По ліву руку від Кобзаря – невелика галявина, обтягнена шнуром. На ній 10 наметів – містечко студентського Руху спротиву об’єднанню вузів у Сумах. Самі студенти називають це об’єднання містким і коротким словом "совокуплєніє".

В чому суть конфлікту?

Є таке поняття, як Болонський процес – уніфікація критеріїв і стандартів вищої освіти в об’єднаній Європі. Наша нинішня влада, "враховуючи невідворотність Болонського процесу", теж вирішила реформувати українську "вишку". Одним із напрямків цієї реформи є зменшення кількості спеціальностей і укрупнення вузів. Суми стали другими – після того, як перший експеримент з об’єднання вузів провалився у Миколаєві.

В обласному центрі – три вузи. По-перше, Сумський державний університет (СДУ), історія якого сягає 50-их років. Саме він виховав кадри для нинішніх промислових лідерів регіону, в тому числі і для легендарного ВАТ "Сумихімпром" - найкрупнішого в Україні виробника фосфатних міндобрив. На плівках Мельниченка людина з голосом, схожим на голос сумського губернатора Щербаня, запропонувала віддати 25% цього підприємства "дітям або внукам" людини з голосом, схожим на голос президента Кучми.

СДУ створено на базі політехнічного інституту, але зараз він перетворився у справжнісінький класичний універ – 10 факультетів (в тому числі медичний), три інститути (навіть ракетних військ), філія у… В’єтнамі і призові місця на всеукраїнських студентських олімпіадах.

Другий – це Сумський державний педадогічний університет (СДПУ) – добротний вуз, апгрейджена версія ще радянського інституту. Третій – Сумський аграрний університет (СНАУ), створений на базі колишньої філії Харківського сільськогосподарського інституту. У серпні 2001-го з рук Кучми він отримав статус національного (крім нього, національні аграрні є у Харкові та Луганську).

В один із рокових днів української історії – 9 березня 2004 року – супроводжуючи свої дії стандартною бюрократичною єврориторикою типу "структурна реформа вищої освіти на Європейському просторі", представники обласної влади знайомлять викладачів СДУ з ідеєю СНУ (об’єднаного).

Ще через кілька днів викладачі трьох вузів (як це зазвичай буває, більшість із них – класичні рафіновані інтелігенти, навіть без посад) підтримали ініціативу. В той же день перші студенти СДУ і СДПУ дізналися, що будуть учитися у абсолютно новому вузі, причому невідомо, як він буде називатися і де розташовуватиметься.

Ще через кілька днів створився Рух спротиву... ні, навіть ще не рух, і не спротиву, а швидше ініціативна студентська група, яка виступала за прозорість і відкритість інформації з приводу об’єднання. Тоді ж створився сайт, який з часом став дуже грамотно зробленим самвидавчим рупором.

У структурі вузів задіяно 30 тисяч людей – кожен десятий сумчанин – тому проблема швидко стає загальноміською. Олії в огонь підливають новини – стає відомо, що новим ректором буде старий ректор СНАУ Олександр Царенко (також цей член Аграрної партії працює народним депутатом у фракції СДПУ(о), а "совокуплєніє" відбуватиметься на базі аграрного вузу. З весни 2004 року пан Царенко – голова обласного осередку "об’єднаних".

21 квітня Леонід Кучма видає указ "Про створення Сумського національного університету" – СНУ треба створити вже до кінця року. Серед студентів починаються заворушення, хоча їх ще вдається заспокоювати спільними нарядами працівників ректорату і людей у цивільному. Основна суть вимог – небажання бачити Царенка на посаді ректора і юридична самостійність трьох членів майбутнього СНУ.

Чому студенти проти створення СНУ на базі аграрного?

За словами представників Руху спротиву, Олександр Царенко перетворив сільськогосподарський вуз на засіб заробляння грошей. Студенти СНАУ змушені платити ледь не за все – від перескладання заліків до обов’язкових курсів іноземних мов – а також брати участь у трудових "відпрацюваннях".

Середня тривалість навчання: СНАУ – 52 650 хвилин на рік, СДУ – 118 400, СДПУ – 115 440. Крім цього, студентам-"аграрникам" доводиться сплачувати кілька тисяч за навчання, в "благодійні" фонди, за курси поглибленого вивчення іноземної, за обов’язкову магістратуру тощо.

Тобто СНАУ перетворюється з вузу у місце, де за гроші можна отримати диплом – ліцензію на здійснення професійної діяльності. Доходить до того, що в оголошеннях про найм у обласній пресі можна зустріти фразу "Не диплом аграрного".

У молоді, яка вивчила досвід СНАУ, навіть з’явився професійний термін – "піраміда Царенка". Йдеться про практику зниження цін комерційного навчання на 50 відсотків за умови, що плату буде внесено за 5 років наперед. І якщо перший комерційний набір може претендувати на частину коштів за 5 років, то з кожним наступним набором кількість грошей зменшуватиметься – вже четвертий збір коштів доводиться ділити на чотири набори студентів.

Далі – більше: постійне збільшення комерційних спеціальностей і комерційних студентів, скорочення тривалості семестрів і пар, збільшення кількості денних змін і тривалості канікул, ліквідація спеціалізованих аудиторій, введення чергових груп, які не навчаються, а "відробляють". Це все робиться для того, щоб на одному наборі могло навчатися якогомога більше студентів. Довго так тривати не може.

Ситуація вже класична: "Не проголосуєте ви, знайдемо інших"

Не могло так довго тривати і у справі "совокуплєнія". Студенти діяли напівпідпільно – хтось збирав підписи, хтось їздив у Київ пікетувати Верховну Раду і Кабмін. На депутатський запит Віктора Ющенка з Міносвіти прийшла відповідь – мовляв, розберемося, і в процесі створення СНУ врахуємо всі побажання.

Пообіцяли – зробили. В один із рокових днів української історії – 22 червня – на спільному засіданні співробітників трьох вузів і за представництва кількох десятків студентів СНАУ було оголошено про створення нового вузу. Ректором уряд призначив... Олександра Царенка.

Присутній на засіданні Сумський губернатор Володимир Щербань зробив зауваження викладачам найбільш "буйного" вузу – СДУ – що ті звернули на себе увагу політичних сил і пообіцяв: "Чим більше буде бузи, тим більше буде проблем".

Ще через півгодини Царенко запропонував присутнім проголосувати за Устав СНУ. Нерішучий протест співробітників СДУ наштовхнувся на Царенкову фразу "Не хочуть голосувати, приведемо тих, хто проголосує". І вони проголосували... Після чого отримали повідомлення про звільнення, а СНУ оголосив конкурс на заміщення вакантних посад.

Потім поповзли чутки, що ВСІМ студентам вводяться обов’язкові платні курси і 300-годинні відпрацювання (які можна замінити грошовим внеском), що будуть виселяти з гуртожитків і переглядати кількість тих, хто навчається за бюджетний кошт, що принижують викладацьку еліту класичного універу.

Потім почали вивозити майно СДУ. Потім представники нової адміністрації зібрали студентів і намагалися прямо з актового залу відправити їх на відпрацювання, на що молодь відповіла масовим виходом з залу і вигуками "Царенко – не наш ректор!". Вочевидь, саме тоді оформилося основне гасло протестуючих "Студенти – не бидло! СНУ – не вуз! Царенко – не ректор!"

По місту почали гуляти версії, що створення СНУ – це засіб заробітку і контролю за молоддю й інтелігенцією на президентських виборах. Висловлюється й інша думка – мовляв, СНУ(о) створюється для того, щоб за рахунок СДУ і СДПУ залатати величезні – до 20 мільйонів гривень – фінансові дірки СНАУ.

На третій день – 25 червня – будівельники демонтують герби й написи на фасаді СДУ, зривають усі таблички на бібліотеках і корпусах. Це стало останньою краплею.

І почалось.

Студентська революція на траві

Сьогодні у таборі мешкає близько двадцяти чоловік, а ще три тижні тому – наметове містечко з’явилося в Сумах 28 червня, в День конституції – їх було понад 700. Зараз всі сили Руху спротиву кинуто на підготовку походу до Київ, і в таборі залишаються тільки чергові.

Агітматеріали, акустичний динамік, стінгазета, хитромудра система перепусток (щодня змінюється колір, форма, написи), бутелі з водою, обов’язкове зібрання "пікейних жилетів" довкола табору. "Сталіна нам нада!" чергується з "А ви, юначе, як справжній українець мусите розмовляти винятково рідною мовою". Студенти намагаються відмежуватися від політики, але вона дістає їх і тут.

Довкола наметів є кілька випалених у траві плям – це сліди "газових атак" на табір.

"Вночі 23 липня кілька чоловік почали провокувати бійку в тому кінці табору, який виходить на Соборну. Більшість протестуючих зібралися там, а в цей час з іншого боку невідомі розлили якусь речовину", - каже "Українській правді" заступник коменданта табору Марина Шаповалова.

"Студентові Богдан Жаркову, який надихався парів цієї суміші, стало погано. Він втрапив у реанімацію, але на сьогодні вже почувається краще".

Як стверджує місцева преса, один із викладачів СДУ провів експертизу розлитої рідини – це виявився креозот із домішками цианіду ртуті. Після цього у сквері з’явився плакат з їжачками у протигазах і написом "Травіть – не здамося!" – він скромно висить поміж інших, не менш прикольних, інформаційних продуктів студентського активу.

Взагалі за місяць існування наметового містечка виникла самодостатня молодіжна субкультура зі своїм арго, жартами, шифрами, малюнками, музикою і навіть реповими речитативами на кшталт ось такого:

Выбор есть - объединить по уму!
Но Царь все хочет сделать по-быстрому!
Проверок в СНАУ боится неистово!
Миллионы долгов, корпуса заложены.
Но ничего – депутату все можно!
Можно лгать не краснея, закон нарушая,
Два года ректора с депутатом мешая.

Політичний фон

Це свято демократії відбувається в регіоні, який вважається одним із "найтоталітарніших" в Україні. Губернатора Сумщини, голову Ліберальної партії України називають представником "донецьких" на Слобожанщині, але насправді вся область є не "донецькою", а "щербанівською".

Ще кілька років тому Михайло Бродський заявив, що губернатор підпорядкував собі абсолютну більшість прибуткових підприємств області. Зі Щербанем пов’язували фірму "Суми-Агроресурс", яка володіла пакетами акцій 23 сільськогосподарських підприємств, і ТзОВ "Міжрегіональний центр фондових технологій", яке володіє кондфабрикою, м’ясокомбінатами, цукрозаводами, швейними фабриками та іншим добром — аж до ТЕЦ.

Вочевидь, з губернаторським прізвищем пов’язаний і банк з промовистою назвою "Володимирський", який розташований за будівлею ОДА. До речі, два тижні тому абітурієнти, які вступили в СДУ на бюджетні місця, були змушені робити благодійні внески в такий собі Сумський обласний благодійний фонд "Розвитку науки, освіти і духовності". Проплати здійснювалися саме через "Володимирський".

Наразі невідомо, наскільки дружніми є стосунки Щербаня з головним есдеком області Царенком. Місцеві експерти припускають, що не надто дружні, і вуз як бізнес проект Олександр Михайлович отримав тільки тому, що міністерська квота на керування галуззю належить СДПУ(о).

Опозиційні сили ("Наша Україна", КПУ, СПУ) робили заяви в підтримку студентів і звично намагалися їх використовувати, скажімо, надаючи табору агітпродукцію, де з одного боку була реклама партії, а з іншого – інфа про Рух спротиву. Однак студенти ЖОДНОГО РАЗУ не роздавали ці матеріали.

Співпрацюють з сумчанами і всеукраїнські громадянські рухи – союзна "нашоукраїнцям" "Чиста Україна" наділила студентів футболками, а активісти громадянської кампанії "ПОРА!" провели з десяток студентських акцій на підтримку сумчан у різних регіонах країни – від Чернігова до Одеси.

Що далі?

Влада вкотре довела, що ні про який "суспільний договір" не може й бути мови – якщо ти не інтегрований у політичні розклади, можеш не сподіватися на виконання своїх вимог. Ти – не в нашому мурашнику, ти взагалі ніхто.

Cтуденти, від яких уже четвертий місяць просто відмахуються, стомилися і вдаються до більш радикальних ненасильницьких методів. Вони йдуть у похід на Київ – він почнеться 1 серпня.

А між тим вимоги у студентів абсолютно не "політичні" і навіть не "політизовані" (в поняттях нинішніх можновладців це означає – не стосуються великої політики і передвиборчої кампанії). Вони просто хочуть зберегти самостійність і навчальні традиції своїх вузів, а також їм не до вподоби – з об’єктивних причин – нинішній ректор. Чи їхня вина, що цей ректор чомусь є водночас регіональним лідером провідної політичної сили, указ про його призначення оголосив провідний політик регіону, а підписав – провідний політик країни?

Про це кажуть і самі активісти Руху спротиву: "Ми не хочемо вчитися за все платити, ми хочемо вчитися лікувати, конструювати, перекладати..." "Політизацією" швидше за все займаються окремі особи, які дозволяють собі привселюдно кидати фрази "Можете вважати мене ідіотом, але я буду – ректором, а Янукович – президентом", але аж ніяк не студенти.

продолжение статьи
назад